07 квітня 2020 дата публікації

Історія українського снукеру. Частина 5. Рік Ісаєнка, "Нокіа" для Петраша

2008-й рік в Україні традиційно закінчувався двома турнірами – фніалом Кубку та чемпіонатом країни.

Обидва турніри приймав київський БК «Бінго». Кубок України у жовтні, завдяки участі гравцям з Латвії та Білорусі в черговий раз отримав міжнародний статус. До того ж, перемогу знову святкував Яніс Біндже, який у фіналі завдав поразки Денису Ващуку – 4:3. Сергій Ісаєнко цьогу разу лишився третім, програвши Ващуку у півфіналі. «Бронзу» з Сергієм розділив Олександр Захаров.

А в грудні на чемпіонаті України переміг Сергій Петраш. Цікаво, що це був перший офіційний турнір вже відомого на той час майстра піраміди. Сергій так і лишився єдиним «пірамідчиком», що на протязі багатьох років постійно грав також у снукер, при чому на високому рівні. Декілька років (після того, як перестав грати Ващук і до того часу, як підріс Вишневський) Петраш взагалі був єдиним конкурентом Ісаєнка на внутрішній арені. Петраш в підсумку двічі ставав чемпіоном України, вигравав Кубок, безліч разів входив до трійки призерів, і при цьому жодного разу (!) не грав ні на чемпіонатах Європи, ні на чемпіонатах світу. Взагалі жодної участі на снукерних турнірах за межами України.

Повертаючись до чемпіонату України зазначимо, що на ньому знов були гості з-за кордону – четвірка латвійських снукеристів на чолі з Янісом Біндже. Але цього разу володаря Кубка України вже у 1/8 фіналу зупинив Денис Ващук – 3:1. Ісаєнко з Петрашем зустрілись вже у першому колі, і майбутній чемпіон програв у чотирьох фреймах. Але потім Петраш пробився до плей-оф через нижню сітку, дістався півфіналу і там взяв реванш у Ісаєнка – 3:2. Іншим фіналістом став Ващук, який переграв львів’янина Ігора Рія. Фінальна зустріч принесла перемогу і перший титул чемпіона країни Сергію Петрашу – 3:1. Серед жінок перемогла Вікторія Нагорна.

До речі, це був перший чемпіонат України зі снукеру, на якому мені довелось побувати. Умови проведення турніру дуже вразили і призвели до статті «Замороженный снукер», яка дуже не сподобалась федерації. Але пройшли роки, і час все розставив на свої місця, а наші снукеристи тепер грають зовсім в інших умовах, в які не соромно запросити гостей з усього світу.

Наступні два роки розвитком українського снукеру опікувався новий директор снукеру в ФСБУ В’ячеслав Нездимовський. Бурхлива енергія та безліч креативних ідей сьогоднішнього топ-менеджера туристичної галузі сприяли підйому гри в нашій країні. Нові турніри, залучення спонсорів – це були досить цікаві часи.

На внутрішній арені весь рік домінував Сергій Ісаєнко, який переміг на Кубку Києва, на трьох етапах та фіналі Кубку України і вчетверте став чемпіоном країни. Особливо цікавив видався Кубок Києва, в якому 56 гравців в групах за коловою системою змагалися 16 днів. І на цьому турнірі Сергій Ісаєнко зробив брейк 80 очок – якщо не помиляюсь, найвищий на той час в Україні. А на чемпіонаті України вперше зіграв Владислав Вишневський. На той час одиннадцятирічний хлопчик виступив дуже пристойно, виграв чотири зустрічі, дійшов до чвертьфіналу, де поступився майбутньому фіналісту Руслану Островському.

В цьому ж році почався розвиток снукеру «6 червоних», того самого різновиду гри, який у березні 2020-го приніс нам найвище, поки, досягнення за всі часи. Перший турнір з «6-red» - Кубок Києва закінчився перемогою Сергія Петраша. 

«В номинации за самый быстрый матч, который длился 35 мин, Дмитрий Осипенко получил сертификат на 5000 гривен на обслуживание от юридической фирмы «Сергей Тюрин и партнеры».

«Сергей Петраш стал счастливым обладателем мини-мойки для автомобиля, приза от компании «Дельта», и, как автор высшего брейка, получил приз от компании «Планета связи» - телефон Nokia-7070».

Пропонуємо декілька цитат з журналу «Більярд&Магазин», які досить непогано передають ту епоху.

Другий турнір з «6-red» - Кубок України закінчився класичним фіналом того часу – Ващук-Іаєнко. Перемогу святкував Денис.

Ну а головної подією року в Україні став Кубок СНД, який відбувся у лютому. Дворазова чемпіонка світу з піраміди росіянка Анна Мажиріна саме в тому році перебувала на вершиній своєї снукерної кар’єри. Воітку вона стане віце-чемпіонкою Європи, а в Києві виграла Кубок СНД. Вирогідно, це єдиний в історії міжнародний чоловічій турнір, де перемогла жінка. У фіналі Мажиріна з рахунком 3:2 переграла Сергія Петраша, а емоцій вирішальній зустрічі додав той факт, що росіянка запізнювалась на літак. В підсумку, Анна встигла і перемогти Сергія, і встигнути на літак, а головний суддя турніру Ігор Ковтун на довгі роки отримав тему для розповідей про те, як йому все ж таки вдалось вчасно довезти російську чемпіонку до аеропорту.

Також цього року наші гравці мали два виїзди на чемпіонати Європи. В березні у Санкт-Петербурхі Олександр Захаров та Єгор Коцюбинський дебютували на юніорському (U19) турнірі. І як у всіх нашіх гравців дебют видався надскладним. Захаров, продовжуючи україно-латвійське протистояння, в групі переміг Томаса Гайлумса, але решту зустрічей програв. Чотири поразки, в тому числі від майбутніх професіоналів Едена Шарава та Майкла Вослі й відомого аматора з Північної Ірландії Деклена Бреннена. Але зустріч Захарова з Вослі, який потім дійде до фіналу, могла перетворитись на гучну сенсацію. Олександр вигравав 2:1, мав матчбол у четвертому фреймі, але не забив, програв в чорній кулі з різницею в одне очко, після чого в контрі англієць дотиснув-таки нашого дебютанта.

Єгор Коцюбинський програв всі шість зустрічей, в тому числі майбутньому топ-гравцеві світового снукеру Джеку Лісовскі та відомому ізраїльтянину Шахару Рубергу. Наші хлопці не пробились до плей-оф, а чемпіоном континенту став Лука Бресель, який переграв у фіналі Майкла Вослі – 6:5.

 «Сюрпризы и неожиданности, с которыми я начал сталкиваться в первый же день игры поразили своим количеством. Не думал, что все будет настолько непривычно, не так, как у нас. Для меня, думаю, как и остальных участников из России и Беларуси, сюрпризом стали столы, на которых проходил чемпионат. Борта на столах профессиональные, польской фирмы WIK, сукно натянуто профессиональное (6811 Gold tournament Milliken Strachan). Сукно было настолько «быстрое», что требовалось избегать сильных ударов. Шарики катились по сукну в несколько раз быстрее, чем у нас в Киеве. Немного другим оказался зарез луз. Шар по борту легко падал в лузу. У нас таких приемистых луз не встретишь.

Начав с мелочей, удививших меня, хочу, сказать об уровне подготовки игроков. Если на наших турнирах можно дать сопернику шанс или два, то на чемпионате ты можешь и не дать шанса, не ошибиться, все равно проиграть партию, не подойти больше к столу. Такая ответственность начинает давить, начинаешь нервничать, а если к этому прибавить незнакомые столы, «быстрое» сукно, то состояние напряжения в первый день было максимальным. Сказывалось отсутствие такого соревновательного опыта, особенно, в первый день. Во второй день, освоившись и привыкнув к столам, играть было намного легче. Это сразу сказалось на результатах. Я смог выиграть одну встречу. А будущему финалисту проиграл лишь в контровом фрейме, со счетом 2:3, чего многие не ожидали от украинца.

Англичане играют просто превосходно, все движения отточены, удары выверены и точны. Они произвели на меня неизгладимое впечатление своей игрой. У всех идеальная техника и серьезное отношение к игре. Примечательно, вечером, вернувшись в гостиницу, английские спортсмены шли в номера отдыхать. Шотландцы, например, до позднего вечера, точнее почти до утра, еще общались со сверстниками. Возможно, это не позволило им быть в финале, хотя в их команде были участники мэйн-тура. Еще один штрих к портрету шотландцев.

Во время командного турнира команда Шотландии повздорила с командой Мальты. Они стали «хулиганить» у стола, разбивать пирамиду полностью, так, что все шарики разлетались по столу. Это делалось намеренно, с целью дождаться ошибки соперника и собрать пирамиду, благо класс игры им позволял сделать это. Но это им не помогло. Они проиграли. Порядок победил класс. Почти все английские спортсмены приехали со своими родителями. Каждую встречу они разбирали вместе. После нашей встречи и позже, в перерывах между матчами, Майкл Уэсли садился с отцом, и они обсуждали допущенные ошибки в технике, тактические промахи и другие моменты.

Англичане были на голову выше всех остальных. Один лишь бельгиец смог составить им конкуренцию. Как потом выяснилось, его тренировал сам Джон Хиггинс. На отборочном этапе все были уверены, что претендентами на чемпионский титул будут англичане и Майкл Уайт, прошедший уже горнило мэйн-тура. Но и тут всех ждал сюрприз. Чемпионом стал юный бельгиец».

Коментар Олександра Захарова в журналі «Бильярд&Магазин»:

«Я ехал на чемпионат Европы и как участник, и как официальный представитель ФСБ Украины. Впечатление от игры с сильнейшими снукеристами Европы осталось неизгладимое. Я понимал, что практически невозможно было выиграть не только матч, а и фрейм. Мои первые два фрейма турнира в матче с Алексом Боргом, когда соперник сразу собрал 99 и 120 очков я запомнил на всю жизнь. Техника игры высочайшего класса. Наблюдали с Сергеем Исаенко, как Тони Драго сделал серию 133 очка. Это было захватывающее зрелище. Зал замер в ожидании высшего брейка. Но... Тони ошибся.

После чемпионата Европы проводился международный турнир по «английскому бильярду» с призовым фондом в 5 тыс. фунтов стерлингов. Алан Тригг советовал играть в эту игру, которая позволяет развить хорошее чувство размеров стола, помогает оттачивать технику. Надеюсь, уже осенью мы проведем ознакомительный турнир по английскому бильярду.

Между играми организаторы провели конференцию с представителями европейских федераций. Украину приняли очень тепло. На конференции решался вопрос о месте проведения крупных чемпионатов. … В результате переговоров один из International Open (принято решение о проведении трех таких турниров в году) провести в столице Украины. Для этого, конечно нужно сделать очень много. Сегодня назрела необходимость создания снукерного клуба. Сейчас ведутся предварительные переговоры с Тони Драго о его участии в турнире, который планируется провести осенью этого года. Он мечтает побывать в Украине».

А в червні на дорослий чемпіонат Європи до бельгійського Дюффеля поїхали Сергій Ісаєнко та вже вищезгаданий новий керівник українського снукеру В’ячеслав Нездимовський, який поділився враженнями з журналом «Більярд&Магазин»:

Як відомо, Драго не приїхав, International Open не проводили, а до відкриття першого снукерного клубу ще довелось почекати.

Що до виступів наших гравців у Бельгії, то Нездимовський програв всі шість зустрічей. Окрім на той час вже дворазового чемпіона Європи Борга, серед його суперників були ірландець Девід Хоган, який, в підсумку, стане переможцем турніру, відомий поляк Міхал Зелінскі, а також гравці з Бельгії, Фінляндії та Ісландії.

Сергій Ісаєнко виграв в групі дві зустрічі – у німця Вейбеля та ізраїльтянина Дравкіна, але цього виявилось недостатньо для виходу до плей-оф. Поразки від відомих сьогодні професіоналів Луки Бреселя – чільного чемпіона Європи U19  та Джіммі Робертсона, поляка Ніщшке та шотландця Колфілда – і лише п’яте місце.

Так з сьгоднішнього дня виглядав рік 2009-й. А в наступному році на нас чекає снукерна Прем’єр-Ліга, єдина участь у чемпіонаті Європи пірамідної мега-зірки, та ще багато інших цікавостей.