10 квітня 2020 дата публікації

Історія українського снукеру. Частина 6. Перша командна перемога

2010 рік. Сергій Ісаенко продовжує домінувати на українських турнірах – вісім перемог протягом року, набирає хід юний Владислав Вишневський, який першим з наших гравців приймає участь у чемпіонаті світу серед юніорів, в Україні починає грати Алан Трігг, збірна України вперше виступає на командному чемпіонаті Європи, у снукерний рух на декілька років вривається Харків. Про це і не тільки (а ще й, наприклад, про неподіваний візит до Києва Джона Хіггінса) – наш черговий текст з історії українського снукеру.

А почнемо з кінця минулого року. Хоча наших гравців не було чемпіонаті світу IBSF у індійському Хайдарабаді, але Україну представила суддя Тетяна Веккер, яка опублікувала цікаві спогади зі своєї снукерної мандрівки.

В минулих частинах цього твору я майже нічого не казав про брейки. Мабуть тому, що й казати поки було нічого. На початок 2010 року найвищий брейк українських снукеристів становив 80 очок і належав лідеру нашого снукеру Сергію Ісаєнку. Але вже тоді прихильники цієї гри почали чекати на сенчурі. Рівень гравців потихеньку зростав, і ця мета вже не здавалась нереальною, незважаючи на те, що тогочасне снукерне обладнання ще було дуже далеко від ідеалу. На першому турнірі року – по традиції це був стартовий етап Кубку України, Ісаєнко зробив чергову спробу.

«Очередной заход Сергея Исаенко на сенчури оборвался за одно очко до личного рекорда и за двадцать одно до заветных трех цифр. Случилось это в матче 1/8 финала против Виталия Юрецкого. В этот момент уже все присутствующие в «Бинго» были готовы к историческому событию для украинского снукера, все мысленно понимали, что вот-вот, еще чуть-чуть, и это произойдет. Но в тот раз не удалось. Ошибка произошла на красном шаре, к которому нужно было тянуться либо играть с рестом. Сергей решил потянуться и не забил».

Про цей же турнір залишилось повідомлення Олександри Бершеди, яке дає уяву про одне з найпринцопіших протистоянь часу – між Сергієм Ісаєнком та Сергієм Петрашем.

Слово журналу «Бильярд&Магазин»:

«Самым же интригующим поединком турнира стала игра между Петрашем и Исаенко в полуфинале. Игра была назначена на первый стол, что сразу же не понравилось Петрашу. Свое недовольство он мотивировал тем, что на данном столе Исаенко регулярно проводит тренировки и, следовательно, у него будет преимущество. Доводы по поводу того, что именно этот стол является самым качественным снукерным столом в «Бинго», Петраш не посчитал достаточными. И когда все уже было готово к началу игры на первом столе, Сергей Исаенко согласился провести матч на четвертом, который изначально предлагал Петраш. Игра была очень нервозной, хотя и достаточно высокого качества. Петрашу удалось взять один фрейм, сделав в нем брейк 41 очко, но победителем все равно вышел Исаенко — 3:1».

Олександр Бершеда:

Ісаєнко, в підсумку, вийшов переможцем Кубку, вигравши один з восьми турнірів того року.

У лютому Київ втретє прийняв Кубок СНД, і вперше головний приз залишився вдома. Після перемог естонця Грабе в 2008-му, та росіянки Мажиріної в 2009-му, Кубок СНД-2010 дістався Сергію Ісаєнко, який у фіналі виграв у білоруса Віталія Мухлядо – 4:1. Сергій Петраш та Євген Новосад розділили третє місце.

А далі на нас чекала «знакова» та цікава подія. У березні Україна вперше взяла участь у командному чемпіонаті Європи на Мальті. В ті часи формат проведення командних турнірів дуже сильно відрізнявся від сьогодення. В кожній команді було по три гравці, які грали по два фрейми з кожним з трьох суперників. Тобто, всього виходило 18 фреймів. Отже грали до 10 перемог, в разі рахунку 9:9 контровий фрейм розігрували лідери збірних. І ось, в першу в нашій історії збірну України увійшли лідер вітчизняного снукеру Сергій Ісаєенко, В’ячеслав Нездимовський, який поєднував статус гравця з обов’язками голови делегації, та … Ярослав Тарновецький. Саме так. Безумовну, вже на той час, зірку піраміди було вирішено взяти до складу національної збірної зі снукеру. Цікаво, що той командний чемпіонат Європи був єдиним в кар’єрі Тарновецького снукерним турніром. Не просто міжнародним, а взагалі. Ні до, не після того, Ярослав не грав у снукер навіть на території України. І, взагалі, жоден з майстрів піраміди більше не брав участі у міжнародних турнірах за межами України. Тим не менш, рівень снукерної гри Тарновецького виявився досить  пристойним. Принаймні, в нашій команді саме він був лідером і досяг найкращого результату.

В групі у зібрній України було шість суперників. В плей-оф виходили п’ять кращих. Наші хлопці стартували з поразки від першої збірної Ірландії (Родні Гоггінз, Роберт Мерфі, Філ Арнольд) – 2:10. Тарновецький з Ісаєнком взяли по одному фрейму. Далі був програш 2:10 лідерам групи німцям (Анйсле, Ліппе, Мюнстерманн). Обидва очки приніс Тарновецький, який виграв свій мікроматч у Мюнстерманна – 2:0.

А далі була перша, історична, перемога. З рахунком 10:5 обіграна збірна Фінляндії (Міка Карху, Анті Сілво, Вейкко Ханнула). Сергій Ісаєнко виграв чотири фрейми з шести, Ярослав Тарновецький – три з чотирьох, В’ячеслав Нездимовський – три з п’яти.  На жаль, та перемога лишилась єдиною для нашої команди на мальтійському чемпіонаті. Далі була нищівна, 0:10, поразка від Ісландії, дуже прикрий програш хорватам з рахунком – 8:10 – при тому, що Тарновецький виграв п’ять фреймів з шести, і заключна поразка також в боротьбі від мальтійців – 6:10. Але єдиної перемоги при 28 виграних фреймах (Тарновецький – 13, Ісаєнко – 11, Нездимовський – 4) вистачило українцям для вихода з групи до 1/8 фіналу. А там був Вельс на чолі з сьогоднішнім профі Лі Вокером. Поразка 2:10 підвела риску під першим, і не можна сказати що невдалим, виступом збірної України на командному чемпіонаті Європи.

Турнірне життя в Україні, тим часом, йшло своїм шляхом. В квітні в перший і, на жаль, в останній раз, була проведена Прем’єр-Ліга. В клубі «Карат» протягом декількох тижнів 16 гравців визначали найкращого. Організація для того часу на серйозному рівні, всі зустрічі демонструвались онлайн. Спочатку грали в чотирьох групах колові турніри, потім вісімка кращих зустрілась у плей-оф. Переможцем Прем’єр-ліги став Сергій Ісаєнко, який переміг у фіналі Віктора Миронюка – 5:1. Олександр Касьянов та Олександр Захаров розділили третє місце. Наприкінці квітня Ісаєнко виграв ще один, вже четвертий турнір того року, перемігши у Львові на другому етапі Кубку України. Далі на нас чекало дуже насичене, з чемпіонатами Європи та світу, літо, але про це вже в наступній частині.