17 квітня 2020 дата публікації

Історія українського снукеру. Частина 8. Вишневський, Трігг та "Круазе"

І ось, нарешті «переваривши» тріллер за участю Джона Хіггінса, повертаємось до подій снукерного літа 2010.

Наприкінці весни – на початку літа українські гравці вже традиційно взяли участь у чемпіонаті Європи, який цього разу пройшов у румунському Бухаресті. У чоловічому турнірі України представляли Сергій Ісаєнко та В’ячеслав Нездимовський (мальтійський експеримент із залученням Ярослава Тарновецького продовження не мав). А черговий дебют мав місце у турнірі майстрів. Україна в цій категорії була представлена вперше завдяки Віктору Миронюку. Ісаєнко з Нездимовським зіграли максимально очікувано. Сергій виграв у групі чотири зустрічі з сімох – перемоги над двома румунами, кіпріотом та поляком Рафалом Горецькі, поразки від фаворитів Курта Мафліна, Патріка Айнсле та Руне Кампе і, як наслідок, четверте місце у групі та вихід у плей-оф. Там знову довелося зустрітися з майбутнім профі з Норвегії Куртом Мафліном. На жаль, як і групі поразка з рахунком 0:4. Україна на той час все ще не має жодної виграної зустрічі у плей-оф. А В’ячеслав Нездимовський виграв свій перший матч на чемпіонатах Європи у особистому заліку, перегравши чеха Ніка Олліса – 1:4. Решту зустрічей тогочасний керівник українського снукеру програв і посів у групі сьоме місце. З суперників В’ячеслава відмітимо ісландця Крістіана Хельгасона. Чемпіоном Європи і володарем професійної ліцензії став Лука Бресель, який у фіналі переграв сьогодні вже підзабутого голандця Роя Столка.

Віктор Миронюк виграв дві зустрічі з п’яти – дуже непогано, як для початку, посів у групі четверте місце, але в плей-оф виходили лише три найкращих.

На внутрішній арені на недовгий час до лідерів розвитку снукеру Києва та Львова (з Червоноградом) додається Харків. В місті до сотні гравців беруть участь у аматорських турнірах, а невеличкий, на три столи, клуб «Круазе» в приміщенні колишнього заводу біля Конного ринку приймає два поспіль турніру національного рівня. Подяку за «харківський ренесанс» заслужили багато людей, але в першу чергу треба назвати ім’я Романа Попова. Відомий місцевий гравець та тренер з піраміди стає головним організатором харківського снукеру та на деякий час входить до «топу» українських снукеристів.

В середині червня 2010 року харківський «Круазе» приймає перший в історії України парний чемпіонат. Турнір вийшов з багатьох причин дуже цікавим. Вперше у турнірі прийняв участь Алан Трігг – людина, що в будь-якому разі лишила слід в українському снукері (в подальшому ми ще повернемося до різних, іноді протилежних оцінок його діяльності), який грав в парі зі своїм тодішнім учнем Владиславом Вишневським. І цей чемпіонат закінчився перемогою цієї пари. Для обох – і для англійського ветерана, і для українського юнака це була перша перемога на національному чемпіонаті. Перед публікацією цього тексту я звернувся до Владислава з приводи його думку про Трігга, та, взагалі, з початку снукерної кар’єри.

Пряма мова Вишневського: «Гарна Алан людина, і тренер гарний. Багато чого корисного він мені дав, но понад усе мій дідусь (Відомий український майстер снукеру та піраміди Святослав Іванів – прим.ред.). І стійка, і удар в мене від улюбленого дідуся, а Алан підправив та допоміг».

Другим цікавим моментом цього харківського чемпіонату було те, що на рівних з вже «профільними» снукеристами боролися місцеві гравці в піраміду, багатьох з яких мало хто знав за межами міста. Друге місце зайняли харків’яни Фелікс Станіславський та Дмитро Боровик. Третє з парою Нездимовський/Проскурнін розділила ще одна харківська команда Роман Попов/Сергій Овсянников.

Цього літа на нас чекав ще один дебют. Вперше український гравець прийняв участь у чемпіонаті світу серед гравців до 21 року. До ірландського Леттеркенні вирушив 11-річний Владислав Вишневський. Пропонуємо вашій увазі тогочасне інтерв’ю юного Влада журналу «Більярд&Магазін».

- Влад, твое имя стало известно бильярдной общественности совсем недавно. Как давно ты уже занимаешься снукером?
- Я занимаюсь снукером один год, с десяти лет.

- Почему ты выбрал именно снукер, а не другой вид бильярда? - Потому что мой дедушка (Святослав Иванив — прим. авт.) играет в снукер, и я решил пойти по его стопам. Мне нравится, когда люди делают большие брейки, как играют разные углы. Снукер — это игра, в которой нужно много думать, ни в одной другой бильярдной игре не приходится думать так много. Раньше я играл в русский бильярд — с четырех лет. А когда я начал заниматься с английским тренером Аланом Триггом, снукер мне настолько понравился, что я решил заниматься только им.

- А теперь в пирамиду еще играешь иногда?

 - Нет, мне Алан Тригг запретил, потому что там разная тактика, разный замах, и более тяжелые шары. Если играть в русский бильярд, сбивается рука.

- Кто был твоим первым тренером? - Моим первым тренером был мой дедушка.

- Волнуешься ли ты, играя с более взрослыми и опытными соперниками? - Нет. - Как настраиваешь себя на матчи?

- Я просто выхожу и играю в свою игру.

- Сколько времени уделяешь тренировкам?

- В день я уделяю тренировкам около четырех часов. Тренируюсь почти каждый день.

- А это не мешает твоей учебе?

- Нет, не мешает. Я прихожу из школы, делаю уроки, а потом начинаю тренироваться.

- Как относятся к увлечению бильярдом твои родители и друзья?

- Они меня очень поддерживают.

- Расскажи о своих впечатлениях от первого в жизни чемпионата мира. - Организация была на очень высоком уровне, но мне еще пока не с чем сравнивать, потому что на чемпионате такого уровня я был впервые. Мне очень понравился уровень судейства и игроков. Еще мне там очень понравились столы, они называются «Шендер» (столы китайской марки Shender — прим. авт.), на них было приятно играть. Понравился и сам город, в котором проходил турнир, там интересные заповедники, парк, нас водили на экскурсии, в боулинг.

- Общался ли ты со своими соперниками?

- Да, я там общался со всеми, потому что знаю английский язык.

- Доволен своим выступлением на этом турнире?

- Да, я доволен, но вообще-то у меня был настрой выйти из группы. Но соперники были очень сильные, некоторые даже выступали в мэйн-туре, и они с каждого подхода делают очень большие брейки. Но, как для первого раза, выступлением я доволен.

- Какие ставишь для себя цели? Чего хочешь добиться в снукере?

- На этом турнире я сделал свой лучший брейк — 65. На каждом следующем турнире я буду стараться его улучшить. А со временем я хотел бы играть в мэйн-туре, как О'Салливан, Хиггинс, Хендри. Так как в мэйн-тур допускают с 16 лет, а мне сейчас одиннадцать, у меня еще есть пять лет.

- Чем еще увлекаешься, кроме бильярда?

- Я еще занимаюсь бальными танцами.

На самому чемпіонаті у протистоянні з набагато старшими суперниками, Вишневський виграв одну зустріч з семи – у гравця з Саудівської Аравії. Турнір запам’ятався мабуть єдиним на такому рівні півфіналом за участі двох братів. Молодший – Сем Крейгі переграв старшого, Стівена, а потім став чемпіоном світу, вигравши у фіналі у ще одного відомого сьогодні персонажа китайця Лі Хана.

Повертаємось з Ірландії в Україну, де на нас чекало ще три турніри в завершення цього дуже цікавого снукерного року.

В серпні черговий етап Кубку України перетворився на міжнародний турнір за участі гравців з Білорусі та Росії. Один з гостей – білорус Максим Сінькевич дійшов до фіналу, другий – росіянин Барсег Петросян залишився третім. Але перемога дісталася Сергію Ісаєнку.

В цей же час Україна познайомилася з ірландським тренером Пі-Джей Ноланом, який провів семінар з 13 про 16 серпня. Оголошення в журналі «Бильярд&Магазин»: «Вслед за Аланом Триггом, в Киев приезжает ещё один известный тренер по снукеру. 13-16 августа 2010 года состоится семинар тренера сборной Ирландии Пи Джэй Нолана. (P.J.Nolan). Стоимость участия в тренинге (28 часов) — 1600 грн. (200 долларов США). Занятия будут проходить в две сессии: утреннюю (9.00-13.00) и дневную (14.00-18.00). Членам ФСБУ — скидка 10%».

А восени у гру знову вступив харківський «Круазе». Фінал Кубку України у жовтні повинен був стати першим турніром в особистому заліку для Алана Трігга, який в той час вже проживав у нашій країні. Дуже цікаво, що Трігг приїхав до Харкова, але керівник харківського снукеру Роман Попов в присутній йому афористичній манері заявив: «Пустить Тригга на Кубок Украины это всё равно, что отправить Кличко боксировать в детский сад» та відмовився допускати англійця на турнір. Журнал «Бильярд&Магазин» повідомляє, що Алан Трігг «отказ организаторов явно воспринял спокойно и с пониманием», да ще й «приехал Алан не с пустыми руками — он привез из Англии в подарок ко дню рождения своего воспитанника Влада Вишневского набор профессиональных шаров для снукера». Але питання, чому участь або не участь Трігга у Кубку України не можна було узгодити до його приїзду у Харків, лишається.

Кубок став першим серйозним проривом Владислава Вишневського. На другий рік зайнять снукером Влад вже дійшов до фіналу дорослого Кубку України, де поступився лише Сергію Ісаєнку. Роман Попов та Сергій Петраш розділили третє місце.

А вже в листопаді дебют Трігга на українських турнірах все ж відбувся. Чемпіонат України проводив вже не Роман Попов, згадати Кличка було нікому, отже англійського маестро допустили до турніру. І розпочав він з гучної сенсації, програвши у першій же зустрічі Григорію Помазану, який пізніше став відомим в якості організатора великого пірамідного турніру на призи букмекерської контори «Парі-матч». Помазан здобув перемогу з рахунком 2:1, вигравши контровий фрейм у чорній кулі. Зрозумівши, мабуть, що так можна і «не доїхати» нікуди, Трігг далі зіграв у повну силу і до кінця чемпіонату програв лише один фрейм. До речі, турнір вийшов непересічний, як і весь цей 2010 рік. Було встановлено новий український рекорд з кількості учасників – 54, знову приїхали гості з Латвії, Росії та Білорусі. Вишневський цього разу зупинився на стадії 1/8 фіналу, поступившись Олександру Захарову. А головні ролі зіграли Трігг, Ісаєнко, Петраш та Роман Попов.

В чвертьфіналі вперше на українських турнірах був зіграний сенчурі-брейк. Поки ще не українським гравцем, але тим не менш. У грі проти Руслана Островського Алан Трігг робить брейк 120 очок! Обидва півфінали закінчились з рахунком 3:0. Лідер року Сергій Ісаєнко поступився Сергію Петрашу, а Трігг, мабуть вирішив помститися Роману Попову за інцидент у Харкові. Фінал Трігг – Петраш приніс перемогу 4:0 та перший український титул англійцю. На цьому будемо закінчувати розповідь про 2010 рік, яка розтягнулась на три великі частини. Попереду ще дуже багато цікавого.

В матеріалі використані фото з журналу «Бильярд&Магазин».