15 травня 2019 дата публікації

Куди ми ліземо?

Вже через три дні Сергій Ісаєнко та Юліан Бойко зіграють у англійському Уігані перші зустрічі QSchool-2019. Суперником Сергія буде англієць Харрі Фаррелл, Юліан зустрінеться з німцем Феліксом Фреде.
Завтра, 16 травня, наші хлопці вилітають до Англії. НФСУ буде детально висвітлювати хід цієї надважливої події. Ну а сьогодні поговоримо про статистичні дані восьми сезонів QSchool, та спробуємо зрозуміти, наскільки важко, чи, навпроти, легко, стати професіоналом через горнило «кваліфікаційної школи».

За всі роки, що проводиться QSchool, її переможцями ставали 73 гравці, що представляють 15 країн. Крейг Стедмен та Пол Девісон виграли QSchool тричі, Шон О’Салліван, Хаммад Міах, Адам Даффі, Сем Берд, Мартін О’Доннелл, Майкл Джорджіу, Девід Морріс, Дуен Джонс, Деніел Уелш, Чень Чже та Тянь Пенфей – по два рази кожний. При цьому Джорджіу перший раз переміг, виступаючи за Англію, а другий – за Кіпр.
За стіною британців та, останніми роками, китайців, вкрай важко проявити себе гравцям з інших країн. 88 перепусток до мейн-туру, що були розіграні впродовж восьми років, розподілились між країнами наступним чином: Англія – 48, Китай – 12, Вельс – 10, Шотландія – 5, Ірландія та Північна Ірландія – по 2, Німеччина, Мальта, Фінляндія, Норвегія, Швейцарія, Кіпр, Гонконг, Малайзія, Катар – по 1. Тобто на долю британців з ірландцями та китайців разом припадає 79 перепусток у мейн-тур, виграних на QSchool. На долю всіх інших – лише дев’ять. При цьому до британців ще й коректно додати Курта Мафліна, Робіна Халла та Майкла Джорджіу. Отримуємо, що лише шість гравців не з Британії та Китаю пробилися до мейн-туру через QSchool за всі вісім років. Три з них – представники Азії: Енді Лі (Гонконг), Тор Чуан Леонг (Малайзія) та Ахмед Саїф (Катар) і ще три – Європи: Лукас Клекерс (Німеччина), Александр Урсенбахер (Швейцарія), Алекс Борг (Мальта).

Ще раз: лише три європейці за всі роки змогли подолати «сіто» QSchool. При цьому ветеран з Мальти з величезним досвідом Борг – це особлива стаття. Виходить, що лише два «справжні» європейці у «нормальному» віці змогли стати переможцями QSchool – це 17-річний швейцарець Олександр Урсенбахер та 20-річний німець Лукас Клекерс. До речі, за ці роки саме стільки – по два «континентальних» (не з Британії) європейців перемагали на чемпіонатах Європи серед дорослих та юнаків.
Олександр Урсенбахер, що виграв перепустку до мейн-туру у віці 17 років та 19 днів, є наймолодшим переможцем QSchool в історії. Також у повних 17 років (17 років та 222 дня) виграв QSchool шотландець Росс Муїр. У 18 років перемогли на QSchool англійці Шон О'Салліван, Джоель Уокер, Елліот Слесор та китаєць Лі Янь. Найстаршим переможцем QSchool є Джо Свейл (47 років). У 46 переміг Алекс Борг, у 44 – Джейсон Уестон. Середній вік переможців QSchool – 27 років.
Ще одне важливе питання: подальша спортивна доля переможців QSchool. Сам по собі вихід до мейн-туру мало чого вартий, якщо він не має продовження. Так ось: в минулому сезоні в мейн-турі грали 26 переможців QSchool різних років, і ще 24 переможці сезонів 2017-2018 які за замовчуванням мають місце в турі. Тобто біля 40 відсотків сьогоднішніх профі мають за плечима перемогу в QSchool. Але серйозними досягненнями можуть похвалитися одиниці. Зіркою мейн-туру можна вважати лише одного «кьюскулівця», прорив 2019 року, півфіналіста чемпіонату світу Девіда Гілберта. При цьому нагадаємо, що Гілберт здобув перемогу у самому першому QSchool, ще у 2011 році. До середняків мейн-туру відносяться Мартін О’Доннелл, Майкл Джорджіу, Кріс Уейклін, Курт Мафлін, Стюарт Керрінгтон, Деніел Уелш, Роббі Вільямс, Ліам Хайфілд. Зуміли залишитися в мейн-турі після двох посередніх сезонів Еден Шарав, Іан Бернс, Дуен Джонс, Род Лоулер. Серед переможців QSchool виділимо Чжао Сіньтуна та Сема Крейгі, які мають всі шанси стати зірками світового рівня. Ще шість колишніх переможців QSchool різних років залишили мейн-тур за підсумками сезону, що минув. У підсумку бачимо, що менше половини тих, хто перемагає на QSchool можуть сподіватися на вдалу професійну кар’єру.
Ну а взагалі то, дорога до професійного снукеру довга, важка, гарантій нікому не дає, але йти по ній треба. Чого нашім хлопцям і бажаємо.

Автор Руслан Кориненко